10 Неділя (Мт 17,14-23)

Мт 17,14-23

   Контекст 

У попередньому уривку євангелист Матей (17,1-13) розповідає про Преображення Христа на горі Тавор. І власне, що сталося після Преображення розповідає недільний євангельський уривок у  котрому йдеться про зцілення біснуватого (причинного – за перекладом Хоменка).

   Термінологія

Мт 17,14

Христос з учнями сходить з гори. Маючи на меті вказати на рух Христа до народу та наближення когось з народу (а дослівно одного чоловіка) до Вчителя, автор тексту використовує однокореневі дієслова. Слід звернути увагу на те, що для опису цього одного чоловіка автором тексту використано дієслово (προσῆλθεν) – тобто рух до когось чи чогось з метою певних відносин. Отже, якийсь невідомий чоловік наближається до Христа, щоб з Ним поспілкуватися. І на початку розмови падає перед Ним на коліна. 

Мт 17,15

Чоловік (батько) одразу звертається до Христа з проханням: помилуй (ἐλέησόν - наказовий спосіб) мого Сина. Це прохання є досить конкретне і виразне. У тексті автор використав кличний відмінок, щоб підсилити звертання до Ісуса, котрого він називає «Господом» (κύριε). 

Одразу автор пояснює, що сталося зі сином: він (син) причинний (σεληνιάζεται - бути безумним, не підкоряючись собі, лунатиком або хворим на епілептичні напади). Також, продовжує батько, син його "пасхей" – тобто тяжко страждає (πάσχει - теперішній час, 3 особа, однини),  часто падає у вогонь та воду. 

Мт 17,16

У цьому вірші батько  розповідає ще одну трагедію, яку  пережив сьогодні. Він не просто привів, а грецькою вказується, що (προσήνεγκα) приніс свого сина. Тепер батько підкреслює, що сталося: Я приніс ЙОГО (свого сина) учням ТВОЇМ, 

і не були здатні (ἠδυνήθησαν - пассивний стан) ЙОГО вилікувати.

 Учні були останньою надією батька на зцілення сина. І цю надію батько втратив з вини апостолів.

Мт 17,17

Ми очікуємо, що Христос звернеться до батька або до сина, або почне повчати учнів.

Але Він промовляє до  усіх нас, кажучи: "Роде невірний та розбещений". 

Цікаво, що термін "рід" (τῇ γενεᾷ) вперше зустрічаємо в Буття 6,9 коли йдеться про Ноя, котрий був "праведний та досконалий серед поколінь". 

Вираз "роде невірний та розбещений" (γενεὰ ἄπιστος καὶ διεστραμμένη) використовують Матей та Лука (9,41), натомість Марко 9,19 говорить лише "роде невірний" (γενεὰ ἄπιστος). Але усі  три Євангелія об’єднує те,  що  вони ставлять розповідь про юнака після Преображення.

Вживаючи вираз  "роде невірний" автор  має  на увазі не просто недовіру, а відсутність віри у щось дуже важливе та кардинальне. 

Важлива паралель виникає щодо терміну "розбещений" (διεστραμμένη), який  зустрічаємо також у Второзаконні 32,5 (LXX: Згрішили вони, не Його то сини, покоління невірне й покручене/розбещене), де йдеться про народ, який Мойсей вивів із Єгипту. Власне, Втор 32 - це пісня Мойсея перед його смертю.

І далі Христос ставить два запитання: 

Доки буду з вами? 

Доки вас терпітиму (ἀνέξομαι - буду толерувати, терпіти, і навіть носити, миритися). 

Христос наказує привести Йому хлопця.

Мт 17,18

Христос нічого не пояснює, а одразу  погрожує  (ἐπετίμησεν - термін означає: покарати, виражати сильне невдоволення, звинувачувати,  розмовляти серйозно, попереджати, щоб запобігти певній дії) хлопцеві. Як наслідок, демон виходить з хлопця і той стає здоровий від цього моменту. Тут автор  називає його дитиною (παῖς), бо до того часу лише батько говорив про нього як про сина. Натомість, Христос каже  «він», без уточнення.

Мт 17,19

Нарешті на сцені з'являються учні, котрі не брали жодної участі в  діалозі батька з Христом, ані у зціленні. Дуже їх цікавить чому не були здатні вигнати демона (ὐκ ἠδυνήθημεν ἐκβαλεῖν). Подібно говорить про них батько у Мт 17,16: учні  не здатні (οὐκ ἠδυνήθησαν) оздоровити сина. Тобто учні не справились із завданням, яке їм під силу виконати.

Мт 17,20

Причиною поразки учнів  Христос називає "малу віру" ( ὀλιγοπιστίαν). Згадаймо, цю ж характеристику отримує апостол Петро (Мт 14,31), коли починає потопати на Генезаретському озері. І Вчитель каже: істинно… (ἀμὴν - термін походить з єврейського  слова, що означає "насправді", котре проголошувалося під час богослужінь;  також грецький термін означає: нехай так буде, насправді; також це літургійна формула, яку  промовляло зібрання вірних на завершення). 

І далі Христос продовжує, звертаючись до учнів:  … якби ви мали віру як зерно гірчиці (κόκκον σινάπεως - рослина гірчиці виростає до трьох метрів висоти, хоча має дуже дрібні зернята).

Цікаво Христос ставить наголос на зернятку чи на рослині, що родить зернята? А може на здатність малого зерна дати життя великій і грандіозній рослині?

Вчитель продовжує: … якщо матимете віру,  як зерно гірчиці, то зможете наказувати горі  перенестися (μετάβα - перейти з одного місця в інше або перейти з одного стану в інший). І Христос, відповідаючи на закид батька, а також власні сумніви апостолів, наголошує:  не буде для вас нічого неможливого (ἀδυνατήσει), 

Мт 17,21

Існують сумніви щодо цього вірша. Частина старовинних манускриптів його не має, натомість у інших він присутній. Дослідникам важко встановити коли він потрапив у рукописи, проте від п'ятого століття цей вірш вже присутній у тексті. 

Цікаво, що Мр 9,29 говорить про  "молитву та піст".

У новозавітних текстах йде мова  про молитву та піст як взаємопов'язані реальності:

Дії 14,23; 1Кор 7,5.

Мт 17,22

Наступні два вірші  вказують на близьке майбутнє, а точніше на Розп'яття та Воскресіння Христа.

Здавалося б  невдалий час говорити учням про страждання в цей момент. Проте Христос після Преображення та  зцілення хлопчика намагається повернути учнів до реальності та показати, що їх усіх чекає.

Коли учні зібралися в Галилеї  Христос говорить про себе в третій особі, використовуючи месіанський титул: "Син Чоловічий" (ὁ υἱὸς τοῦ ἀνθρώπου), який  означає "людина; особа. Титул вказує на тісний зв'язок з людьми, проте у значенні його тендітності. Цей вираз використовують синоптичні Євангелія приблизно сімдесят раз та дванадцять раз Євангелист Йоан".

У Старому Завіті титул "Син Чоловічий" зустрічається в Даниїла 7,13 та Єзекиїла 3,4-11.

 Христос промовляє:  "Син Людський буде переданий у руки людей", тобто на початку і в кінці вірша використовується той самий термін "людина" (antropos). Людина зраджує Сина всіх Людей.

Мт 17,22

І далі Христос  пророкує, що  його вб'ють (ἀποκτενοῦσιν – вбивати,  термін вказує на смерть вчинену, як правило, насильницьким способом, з юридичним обґрунтуванням або без нього).

Третього дня він буде воскрешений (ἐγερθήσεται - майбутній час, пасивний стан, третя особа, однини).

В результаті учні були тяжко зажурені. Термін "тяжко" (σφόδρα) вказує на найвищу точку в контекстах,  тобто "надзвичайно, сильно, жорстоко, страшно".

Очевидно,  після всіх чуд та Преображення  апостоли чекали не такого об'явлення.

     Інтерпретація

  Запитання:

Чому в недільному читанні поєднанні дві різні події?

Що хотів автор підкреслити, показуючи гірчичне зерно? На що автор звертає нашу увагу, говорячи про смерть і страждання одразу після Преображення?

  Актуалізація:

На перший погляд  в уривку Мт 17,14-23 присутні дві абсолютно різні події. Одна - це Преображення, а інша - це зцілення хлопчика.

 Учням не вдалось зцілити хлопчика, проте народ, а особливо батько, цього очікували. І ця надмірна надія на  учнів, котрі супроводжують славного Вчителя, не виправдалася.

Інша тема, яку розвиває автор віршів, –  "мала віра", яка стає причиною розчарування батька у апостолах, Петра у власній вірі.  Можливо, щоб  підкреслити основу та силу віри були додані слова про "молитву та піст" у Мт 17,21.  Гірчичне зерно для тодішньої ментальності було зрозумілою метафорою чогось найменшого. Натомість  для сучасної людини про яку найменшу частинку потрібно говорити, щоб вказати на щось надзвичайно мале, яке має в собі здатність вирости і досягнути неймовірних величин?  Можливо про кварки (елементарні частинки і фундаментальні складові матерії) чи про атом. Єдиним невирішеним запитанням залишається, а що з цих метафор вважати подібним до віри? Зернятко гірчиці чи гірчичне дерево, чи здатність зернятка перетворюватись у фантастично велику рослину, яка перевищує усі інші. 

Так само залишається нерозв'язаним і питання з горою. Не пригадую, щоби хтось з учнів переносив гори або хтось зі святих заставляв їх міняти своє розташування. Тому віра не полягає в зміні фізичних чи природних законів. А в чому ж тоді кожен з нас  запитає? 

 Остання тема частково дасть відповідь  на останнє запитання. Це тема страждань Сина Чоловічого, котрий дозволяє передати себе в руки тих, хто Його вб'ють. Можливо - це приклад повної віри Богу, знати що тебе (Христа) чекає, але не відступати і рухатися до своєї мети. Для людини без віри така перспектива залишається дуже тяжка і викликає смуток. Натомість  віра додає силу не переносити гори, а самому їх долати і наближатися до мети, навіть якщо вона є гірка і завершується Хрестом та Розп'яттям.

 Література:

 

1. GREEK-ENGLISH LEXICON of the NEW TESTAMENT BASED ON SEMANTIC DOMAINS, Second Edition, Volume 1-2, Johannes E. Louw and Eugene A. Nida Editors, UNITED BIBLE SOCIETIES NEW YORK 1989.

2. A GREEK-ENGLISH LEXICON OF THE NEW TESTAMENT AND OTHER EARLY CHRISTIAN LITERATURE, Third Edition (BDAG), F. W. Danker, W. Bauer, W.F.Arndt, F.W.Gingrich, THE UNIVERSITY OF CHICAGO PRESS, Chicago and London 2000. 

3. A CONCISE GREEK-ENGLISH DICTIONARY OF THE NEW TESTAMENT, Prepared by Barclay M. Newman, Jr., United Bible Societies Stuttgart 1993.