14 Неділя (Мт 22,1-14)

Матей 22,1-14

         Контекст

Уривок (Мт 22,1-14) продовжує тему "Царства Небесного", розпочату в Мт 21,1-11  після Входу Христа в Єрусалим. У своїй притчі Христос акцентує на темі весілля та наводить паралелі між цим святом та Царством Небесним.  

Паралельний текст зустрічаємо в Луки 14,15-24, проте уривок Мт 22,11-14 є його власним матеріалом, котрий не зустрічаємо в інших Євангеліях.

   Термінологія

   

Мт 22,1

Початок вірша є досить цікавим, бо Євангелист говорить, що Христос "відповідає" (ἀποκριθεὶς). Хоча ніхто до нього не звертається ні в цьому, ні в попередньому розділі (Мт 21). Таким чином єднаються ці дві притчі про Царство Небесне.

Мт 22,2

Христос вже в першому рядку звертає нашу увагу на те, що Царство Небесне подібне на приготування до царського весілля, яке монарх готує своєму сину. 

Тема банкету, радості дуже часто зустрічається у євангельських текстах, як приклад Царства Небесного (Мт 25,1-13; Лк 14,16-24 та Одкр 19,7). Весілля (γάμους), окрім офіційної церемонії, передбачало банкет, який був важливою частиною святкувань.

Мт 22,3

Господар посилає своїх слуг (дослівно – рабів) скликати тих гостей, що вже попередньо були запрошені. Тому текст використовує дієслово (κεκλημένους) – дієприкметник, перфект, пасивний стан, знахідний відмінок, множина, чоловічий рід. До речі, термін походить від дієслова, яке євангелисти використовують в розмові про покликання учнів ( καλε'ω - Мт 4,21; Мр 1,20). 

Мт 22,4

Господар намагається переконати гостей чи то "підкупити" їх пишним банкетом. Він цікаво будує своє запрошення, наголошуючи:

-     обід мій зготував;

-     далі пояснено детально, що саме: волів (биків) моїх та годовану худобу було приготовано (τεθυμένα – дієприкметник, перфект, пасивний стан, середній рід, множина; дієслово вказує на те, що тварин зарізали згідно культових приписів, як жертву божеству, тобто принесли в жертву);

-     все готове, – ще раз наголошує господар.

    Ось весілля!

Мт 22,5-6

Наступні два вірші потрібно читати разом, бо у них всі запрошені діляться на дві групи:

-     ті, хто злегковажили, знехтували (ἀμελήσαντες), тобто пішли працювати на поле або займатись власним бізнесом;

-     ті, хто познущалися зі слуг та вбили їх (ὕβρισαν καὶ ἀπέκτειναν - обидва дієслова використовують той самий час: аорист)

Дуже незвичні відповіді на запрошення на весільний бенкет, радше неприйнятні. 

Мт 22,7

І на такі дії запрошених цар відповідає у різкий, але справедливий спосіб. Він розгнівався (ὠργίσθη) – у Ст. Завіті цей термін вказує на стан, після якого люди чинять насильницькі дії або повністю міняються стосунки між особами (Бт 31,36; 40,2; Чс 22,22; 1Цар 11,9). В євангелії від Матея цей грецький термін вживається тричі (5,22; 18,34; 22,7).

 Гнів царя буде мати наступні наслідки для запрошених:

-        він вислав своє військо;

-        котре знищило цих убивць;

-        їхнє місто спалило.

Мт 22,8

Чітко не зрозуміло: господар відправив військо і паралельно почав шукати та запрошувати нових гостей? Термін (γάμος) Хоменко перекладає, як "обід", хоча грецький текст говорить про весілля або весільний бенкет. Проте запрошені виявилися  недостойними (ἄξιοι) бути присутніми на святі – тобто такими, що змогли прийняти цю високу честь.

Мт 22,9

Наступний крок господаря є ще більш незвичним. Він відсилає слуг не по далеких родичів чи знайомих, а на роздоріжжя. З грецької ( διεξόδους τῶν ὁδῶν) – "вуличний перехід чи вихід, де головна вулиця пронизує кордон міста та виходить у поле".

І далі переклад Хоменка: "і кого лише здибаєте, кличте". Натомість грецький текст говорить: (ὅσους ἐὰν εὕρητε) "як багато зустріли би, кличте" – тобто скільки би не було людей всіх покличте на весілля.

Мт 22,10

Слуги виконали наказ господаря і зібрали всіх, кого зустріли. Євангелист акцентує, що кликали вони злих і добрих (πονηρούς τε καὶ ἀγαθούς). Насправді, дуже дивний акцент, а особливо тоді, коли Христос говорить притчу про Царство Небесне. І ще одне важливе уточнення: світлиця була заповнена весільними гостями.

Мт 22,11-12

Здавалося б, що розповідь завершилася. Але тут починається нова сюжетна лінія з досить цікавим фіналом, яку зустрічаємо лише в Матея.

Приходить цар на святкування, щоб привітатися з гостями і познайомитися з ними. І серед гостей бачить чоловіка, котрий не одягнений у весільну одежу. Хоча перед тим притча акцентує, що прийшли усі: злі і добрі. Що це за весільна одежа? І звідки вона у подорожуючого, що його зустріли посеред дороги? Залишається загадкою. Одні коментарі пояснюють, що йдеться про добрі діла та справедливість, інші – говорять про нове тіло, яке отримає людина після воскресіння. Проте, жодна з версій не дає чіткої відповіді на поставленні запитання.

Питання царя залишається несподіваним. Він запросив людей з доріг, з перехресть, котрі йшли у власних справах. Напевно не всі з них були у святковому вбранні. Тепер цар запитує про те, яким чином цей чоловік потрапив на весілля. 

Мт 22,13

Вирок царя жорстокий: він наказує своїм помічникам (грецький текст говорить про "дияконів" (διακόνοις) зв'язати запрошеному ноги та руки і викинути його в темряву. Не дуже приємне завершення весільного бенкету. 

Автор вірша продовжує характеризувати цю темряву: в ній буде плач і скрегіт зубів (ὁ βρυγμὸς τῶν ὀδόντων), "що трапляється в часі важкої хвороби, або як вираз емоцій: гнів, біль і страждання".

Мт 22,14

Цей вірш цікавий своїми термінами подібними за звучанням:

-     багато бо є покликаних (κλητοί);

-     мало вибраних (ἐκλεκτοί).

Інтерпретація

Запитання:

Яким чином цей текст стосується кожного з нас і що він намагається нас навчити?

Чому цар так жорстоко повівся з одним із гостей?

Запросивши випадкових перехожих, чи може господар вимагати від них, як від гостей, повідомлених заздалегідь? Яка його мета?

Актуалізація

Теми для роздумів можуть бути наступні:

1.   Весільний бенкет готується для царя, його рідних та гостей. Тому радість, котру втілює весілля сина, має бути розділена між усіма. На гостей, котрі ігнорують запрошенням або чинять так, щоб образити та принизити царя в день його найбільшої радості, чекає покарання. Але це не є причиною для відміни весілля.

2.   Цар скликає інших гостей, тих хто готові відгукнутися. Події розгортається набагато довше, аніж це зрозуміло з тексту. Тому запрошені з дороги, мали б приготуватися, одягнути святкову одежу. Натомість, дехто з них вважає, що невдача царя з попередньо запрошеними гостями дозволяє прийти на свято без належного приготування та без відповідної одежі. Цей жест схожий до вчинку перших гостей. Неповага та ігнорування присутні в обох прикладах: гості нехтують запрошенням, а цей персонаж, прийшовши на свято, всім своїм виглядом показує, що йому байдуже до того, що відбувається.

3.   Питання вибору та відповідальності за нього. Людина має повну свободу вибору, але також має бути готова нести всю відповідальність за власні вчинки як добрі, так і злі. Замало прийняти запрошення на весілля. Необхідні певні дії та зусилля зі сторони гостя, щоб бути достойним величі царського бенкету. 

Література:

1.   Louw, J.E. – Nida, E.A., Greek-English Lexicon of the New Testament Based on Semantic Domains, I-II, New York 1989.

2.     Bauer, W. – Danker, F. W. – Arndt, W. – Gingrich, F.W., A Greek-English Lexicon of the New Testament and other early Christian literature, Chicago 2000.

3.  W. D. Davies and Dale C. Allison, A Critical and Exegetical Commentary on the Gospel According to Saint Matthew (London; New York: T&T Clark International, 2004).

4  Donald A. Hagner, vol. 33B, Word Biblical Commentary: Matthew 14-28 (Word Biblical CommentaryDallas: Word, Incorporated, 2002).