Матей 22,35-46
Контекст
Уривок Мт 22,35-46 розкриває тему найважливішої Заповіді та особу Месії. Тут (Мт 22,35-46) описуються події, що відбулися після торжественного в'їзду Христа в Єрусалим, коли між ним та юдейськими групами (фарисеями, садукеями та законовчителями) відносини стають все більш напруженими. В наступній главі (Мт 23) в досить гострий спосіб Христос критикує всі вище згадані групи, які вважалися провідниками народу.
Термінологія
Мт 22,35
Запитуючи, законовчитель не має на меті знайти істину чи дізнатись щось нове, а навпаки, "випробовуючи" (πειράζων - дієприкметник, теперішнього часу) Христа, "намагається вивчити природу чи характер когось або чогось, ретельно і всебічно тестуючи; вивчати".
Мт 22,36
Тестуючи Христа, законовчитель має на меті вияснити істину про "найбільшу заповідь" (ἐντολὴ μεγάλη). Дискусія між законовчителями на цю тематику тривала довгий час і не принесла позитивного результату.
Мт 22,37-38
Христос не відповідає притчею, не пробує поміняти запитання чи зробити його риторичним. Він дуже чітко і зрозуміло розставляє акценти. Вчитель наголошує, що любов до Бога має повністю охоплювати наступні виміри людини:
- серце (καρδίᾳ) - йдеться не про м'яз, котрий рухає кров у людському організмі, а про "серце, як центр фізичного, духовного та психічного життя; органу тіла, який є центром внутрішнього життя, мислення, почуттів та волі";
- душа (ψυχῇ) - "місце і центр внутрішнього людського життя; те, що робить можливим життя особи; стан живого; дихання";
- думка (διανοίᾳ) - "здатність мислити, міркувати, розуміти; інтелект, розум; точка зору зосереджена на об'єктивну ціль або план"
Христос пояснює, що любити (ἀγαπήσεις) Господа, Бога потрібно усією особою: від центру прийняття рішень (серця), до життя (душі), мислячи та складаючи певні плани (думаючи).
І це на думку Христа перша та найважливіша заповідь.
Мт 22,39-40
Наступна заповідь є подібна (ὁμοία) до заповіді любові до Бога і не менш важлива. І навчає про любов до ближнього (ἀγαπήσεις τὸν πλησίον). В обох заповідях використане дієслово любити (агапао). Напевно Христос міг би розповісти апостолам яким чином любити іншого чи процитувати різних мудреців свого часу. Проте Він вибирає найпростіший спосіб і говорить про ставлення до Іншого, як до себе самого.
Мт 22,41-44
Цей уривок розкриває зовсім іншу тему, яка здавалося би не надто пов'язана з заповіддю любові. І Вчитель особисто починає ставити запитання про Месію (Христа) та його сутність. Це запитання має величезний підтекст. Христос намагається розділити в свідомості юдеїв два різні поняття. Одне - це Месія подібний до Давида, його нащадок, котрий має уподібнитися славному царю і відновити царство Ізраїля. Інше - Месія, що стоїть перед їхніми очима: простий син Йосифа і Марії без армії, але з дванадцятьма учнями.
Мт 22,45
І цей Месія буде мати більше влади і сили, але вони проявляться у виконанні двох головних заповідей, а не у збиранні земель і не у відновленні політичного впливу царства.
Мт 22,46
Цікавим реченням закінчується цей уривок: "Христа більше нічого не запитували".
Інтерпретація
Чому Христос у своїй промові поєднує тему заповідей та Месії?
Чи може бути актуальною для сучасної людини тема заповіді? Ба більше, питання: хто є Месія?
Тема заповідей чітко показує, що ставлення людини до інших є показником ставлення до Бога. Тобто, якщо я не поважаю іншу людину, не прощаю і не бачу в ній брата, то відповідно й Бога не люблю. Неможливо любити Бога і ненавидіти Його творіння.
Любов має багато значень. Єдина її особливість: охоплюючи всю людину, вона впливає на спосіб думання, життя та на вчинки. Справжня любов здатна міняти людину та робити її кращою.
І питання Месії, того хто прийшов допомогти людині та врятувати її, залишається й сьогодні актуальним. "Комплексом месії" хворіє багато осіб: від політиків до героїв кінофільмів. Все ж хто він? Той, хто має все вирішити і перемогти всіх ворогів? Чи все-таки Месією може стати кожен з нас, особливо для тих, хто потребує нашої допомоги?
Запитуючи, законовчитель не має на меті знайти істину чи дізнатись щось нове, а навпаки, "випробовуючи" (πειράζων - дієприкметник, теперішнього часу) Христа, "намагається вивчити природу чи характер когось або чогось, ретельно і всебічно тестуючи; вивчати".
Мт 22,36
Тестуючи Христа, законовчитель має на меті вияснити істину про "найбільшу заповідь" (ἐντολὴ μεγάλη). Дискусія між законовчителями на цю тематику тривала довгий час і не принесла позитивного результату.
Мт 22,37-38
Христос не відповідає притчею, не пробує поміняти запитання чи зробити його риторичним. Він дуже чітко і зрозуміло розставляє акценти. Вчитель наголошує, що любов до Бога має повністю охоплювати наступні виміри людини:
- серце (καρδίᾳ) - йдеться не про м'яз, котрий рухає кров у людському організмі, а про "серце, як центр фізичного, духовного та психічного життя; органу тіла, який є центром внутрішнього життя, мислення, почуттів та волі";
- душа (ψυχῇ) - "місце і центр внутрішнього людського життя; те, що робить можливим життя особи; стан живого; дихання";
- думка (διανοίᾳ) - "здатність мислити, міркувати, розуміти; інтелект, розум; точка зору зосереджена на об'єктивну ціль або план"
Христос пояснює, що любити (ἀγαπήσεις) Господа, Бога потрібно усією особою: від центру прийняття рішень (серця), до життя (душі), мислячи та складаючи певні плани (думаючи).
І це на думку Христа перша та найважливіша заповідь.
Мт 22,39-40
Наступна заповідь є подібна (ὁμοία) до заповіді любові до Бога і не менш важлива. І навчає про любов до ближнього (ἀγαπήσεις τὸν πλησίον). В обох заповідях використане дієслово любити (агапао). Напевно Христос міг би розповісти апостолам яким чином любити іншого чи процитувати різних мудреців свого часу. Проте Він вибирає найпростіший спосіб і говорить про ставлення до Іншого, як до себе самого.
Мт 22,41-44
Цей уривок розкриває зовсім іншу тему, яка здавалося би не надто пов'язана з заповіддю любові. І Вчитель особисто починає ставити запитання про Месію (Христа) та його сутність. Це запитання має величезний підтекст. Христос намагається розділити в свідомості юдеїв два різні поняття. Одне - це Месія подібний до Давида, його нащадок, котрий має уподібнитися славному царю і відновити царство Ізраїля. Інше - Месія, що стоїть перед їхніми очима: простий син Йосифа і Марії без армії, але з дванадцятьма учнями.
Мт 22,45
І цей Месія буде мати більше влади і сили, але вони проявляться у виконанні двох головних заповідей, а не у збиранні земель і не у відновленні політичного впливу царства.
Мт 22,46
Цікавим реченням закінчується цей уривок: "Христа більше нічого не запитували".
Інтерпретація
Запитання:
Чому Христос у своїй промові поєднує тему заповідей та Месії?
Чи може бути актуальною для сучасної людини тема заповіді? Ба більше, питання: хто є Месія?
Актуалізація
Сучасній людині заповіді, закони здаються чимось, що обмежує, зв'язує та не дозволяє бути вільною. Натомість біблійне бачення закону - позитивне. Дотримання заповідей допомагають людині жити, будуючи стосунки з Богом та з іншими.Тема заповідей чітко показує, що ставлення людини до інших є показником ставлення до Бога. Тобто, якщо я не поважаю іншу людину, не прощаю і не бачу в ній брата, то відповідно й Бога не люблю. Неможливо любити Бога і ненавидіти Його творіння.
Любов має багато значень. Єдина її особливість: охоплюючи всю людину, вона впливає на спосіб думання, життя та на вчинки. Справжня любов здатна міняти людину та робити її кращою.
І питання Месії, того хто прийшов допомогти людині та врятувати її, залишається й сьогодні актуальним. "Комплексом месії" хворіє багато осіб: від політиків до героїв кінофільмів. Все ж хто він? Той, хто має все вирішити і перемогти всіх ворогів? Чи все-таки Месією може стати кожен з нас, особливо для тих, хто потребує нашої допомоги?
Література:
1. Louw, J.E. – Nida, E.A., Greek-English Lexicon of the New Testament Based on Semantic Domains, I-II, New York 1989.
2. Bauer, W. – Danker, F. W. – Arndt, W. – Gingrich, F.W., A Greek-English Lexicon of the New Testament and other early Christian literature, Chicago 2000.
Немає коментарів:
Дописати коментар