8 Неділя (Мт 14,14-22)

Матей 14,14-22

    Контекст

    Попередній уривок (Мт 14,1-12) розповідає про смерть Йоана Христителя. Тому було б логічно наступний уривок розпочати з 13 стиха і закінчити 21-им або 23-ім.

   Термінологія

   

Мт 14,13

          Христос відпливає у пустинне місце (ἔρημον τόπον), народ йде слідом за Ним (οἱ ὄχλοι ἠκολούθησαν). Особливість виразу "йти за ним", котрий використовують синоптичні Євангелія, в тому, щоби вказати на апостолів, що залишають рибальські сіті і йдуть за Христом (Мт 4,20.22; Мр 1,18; Лк 5,11).

Мт 14,14

    Ставлення Христа до народу, що прийшов слідом, пояснюють два дієслова: 

  1. змилосердився (ἐσπλαγχνίσθη), дієслово у пасивному стані, означало надзвичайну симпатію, співчуття і навіть любов до осіб, що прийшли;

    2.  оздоровив, вигоїв (ἐθεράπευσεν), дієслово в активному стані.

Мт 14,15

         Нарешті з'являються апостоли, котрі знають як все правильно зробити. Вони рекомендують Вчителю відправити людей у села, щоб купити їжі (βρώματα). Апостоли аргументують це рішення двома обставинами: місця та часу - місце пустинне (це згадує Мт 14,13), а час минув уже (ἡ ὥρα ἤδη παρῆλθεν).

Мт 14,16

            Спосіб Христа розв'язати непросту ситуацію кардинально відрізняється від рекомендацій учнів. Він впевнений, що непотрібно нікуди йти. Більше того, Христос наказує учням: дайте (δότε - це імператив) людям їсти.

Мт 14,17

         Цікаво, що в тексті не згадується про кількість осіб, що прийшли за Христом у пустелю. П'ять хлібів та дві риби могли нагодувати лише 12 апостолів і Христа. Складається враження, що Христос іронізує над учнями, коли наказує їм нагодувати народ, а учні у відповідь жартома приносять кошик з їжею. Так би мовити жарт за жарт.

Мт 14,18-19

            Христу приносять п'ять хлібів та дві риби.

Він наказує народу сісти напівлежачи на траву (ὄχλους ἀνακλιθῆναι - грецьке дієслово означає розміститися напівлежачи), згідно звичаю споживання їжі на Сході. Дивно, що у цьому пустинному місці було достатньо трави, щоб посадити велику кількість людей.

Далі Христос:

- взявши (λαβὼν - дієприкметник) п'ять хлібів та дві риби,

- подивившись у небо (ἀναβλέψας εἰς τὸν οὐρανὸν - дієприкметник),

- поблагословив (εὐλόγησεν), вважається, що молитва над хлібом звучала так: "Благословенний ти, Господи, царю світу, який даєш хлібові вийти із землі". Цей текст використовують до сьогодні. Основний наголос ставиться в молитві на благословенні Творця, котрий дає хліб.

- розламавши, дав (κλάσας ἔδωκεν - дієприкметник та дієслово); Христос дає учням, а ті – народові.

Мт 14,20

            Всі їли і були насичені (ἐχορτάσθησαν - пасивний стан) та ще й назбирали

надломлених куснів (κλασμάτων) аж дванадцять повних кошів.

Мт 14,21

        І тільки тепер текст нам відкриває, що тих хто їли було п'ять тисяч, окрім жінок та дітей.

Коли їв Христос та учні текст нас не повідомляє.

Мт 14,22

           І після всіх трудів і старань Христос заставляє учнів (ἠνάγκασεν), можна сказати змушує їх відплисти, щоб самому відпустити народ. Як для того, хто нагодував кошиком припасів тисячний натовп, поведінка більш аніж дивна. Адже Він міг стати улюбленцем натовпу, натомість всіма силами протистоїть їхньому бажанню «коронувати нового царя».

Інтерпретація

Запитання:

            Чому Христос втікає, коли дізнається про смерть Івана Хрестителя (Мт 14,3-11)? Невже боїться?

             Що має означати помноження хлібів? До речі про помноження риби чи молитву над нею не згадується.

       Яка причина чудесного помноження? 

             Деякі дослідники бачать у помноженні хлібів метафору Євхаристії. Звичайно, що в певному сенсі, наприклад алегоричному, ця інтерпретація має право на існування. Проте Христос намагається показати щось інше. Він уподібнюється до Мойсея, але все ж є більший аніж Мойсей. Христос власною силою годує народ. Проте ситуація подібна, бо Христос творить новий народ, котрий насичує не лише хлібом.

              Вчитель виводить народ у пустинне місце, подібно як Мойсей вивів Ізраїль, і готує до повного насичення. Залишається дванадцять кошів повних куснів. Христос, як добрий Цар, розраховував на більше осіб, а точніше на весь Ізраїль, котрий мав вийти у пустелю і зустріти свого Месію. А прийшло лише п'ять тисяч.

                Цікаво, що:

-         у Лк 9,11 Христос говорить про Царство Боже,

-         у Мр 6,34 він навчає,

-         у Мт 14,14-22 лише милосердиться і оздоровлює.

З невідомих нам причин Матей у своєму тексті не згадує про жодне навчання чи науку.

Актуалізація

           Як ця новозавітна розповідь стосується конкретно мого життя?

           Що Христос намагається нас навчити?

        Христос відходить у пустинне місце, знаючи, що  вже скоро прийде час Його Страждань. Іван Хреститель готує дорогу. Після вбивства слуги прийдуть і за Господарем.

Христос для тих людей що прийшли чинить наступне:

- Він дарує співчуття і емпатію;

- Він їх лікує;

- Він їх годує.

      Дуже цікава схема, в котрій відсутнє моралізаторство та осуд. Христос дає  базові речі. Думаю, що Маслоу не був би до кінця згідний з Христовими пріоритетами :).

     Христос подарував учням впевненість. Він спонукає їх до дії. Щоб вони сміливо брали на себе відповідальність, а не скидали її з себе, відсилаючи голодний і втомлений народ у інші села. Христос кличе учнів, запитує їх поради, іронізує і приймає той мінімум, що вони мають. Проте з їхнього мінімального внеску робить велику справу - годує п'ять тисяч осіб.

          Щоб учні не захопилися і не нафантазували собі, що вони чудотворці, Христос відправляє їх у плавання по бурхливому морю, але це вже інша розповідь.

          Цікаво, що у даному уривку дають не ті, хто має багато, і отримують не ті, хто дуже сильно  просили. Христос робить все, щоб людина, котра слідує за ним не знесиліла. Він, будучи Добрим Вчителем, готує учнів бути з тими кому важко, хто шукають і не розуміють, що перед ними довга дорога у пустелю і це не кінець, а початок довготривалої подорожі.

      Тому справжній учень Христа має спершу нагодувати інших, навіть коли він ще нічого не споживав. І часто будуть потреби не хліба, а потреби милосердя та розуміння, що дають більшу силу, аніж будь-яка страва, навіть вишукана. Щоб зрозуміти потребу потрібно вийти у пустелю. Тут не існує певності. Піти у місце, де все нове і незвичне, лише там виявляються як слабкості, так і сильні сторони. Саме в пустинному місці без засобів до існування стає зрозуміло хто є справжній Вчитель, а хто просто вдає зі себе такого.

        Христос у критичний момент йде проти загальної логіки, а справжні учні вчаться та слідують за Його способом діяння. Вони вже не пасивні слухачі, а ті хто власними руками торкаються хліба, котрий не закінчується, а множиться. 

     Чи готовий я до пустелі? Чи не лякають мене голод та втома, котрі не оминають людину? І чи готовий я побачити лише дармовий хліб, чи все ж таки зустріти Христа, котрий є справжня ціль довгого шляху?

Література:

1.     Фаусті, С., - Канелла, В., У школі Матея. Євангеліє, яке варто перечитувати і слухати, яким варто молитися і ділитися, Львів, Свічадо 2017, 258-262.

2.     Louw, J.E. – Nida, E.A., Greek-English Lexicon of the New Testament Based on Semantic Domains, I-II, New York 1989.

3.     Bauer, W. – Danker, F. W. – Arndt, W. – Gingrich, F.W., A Greek-English Lexicon of the New Testament and other early Christian literature, Chicago 2000.