Богородичні празники (Лк 10,38-42; 11,27-28)

Лука 10,38-42; 11,27-28

         Контекст 

В уривку Луки (10,30-37) Христос, відповідаючи на запитання одного законника про те, хто є його «ближній», розповідає притчу про доброго самарянина. В основі притчі – подорож двох людей: юдея та самарянина. І наче у продовження теми подорожі у Лк 10,38-42 Христос з учнями приходять до сестер Марти та Марії. З невідомих причин текст не згадує про брата Лазаря (Йо 12,1-2).

   Термінологія

   Лк 10,38

  У цьому вірші автор наголошує: Христос йшов не сам, а з учнями. І дослівно: Христос ввійшов (εἰσῆλθεν) у село, тобто він ініціатор того, щоби зайти в «одне» (τινά) село (κώμην). Мабуть, це було невелике поселення (напевно Витанія), але його назву в тексті не згадано. Лука говорить про одне село (κώμην τινά) і виокремлює лише одну жінку (γυνὴ δέ τις) на ім’я Марта.

   Тема гостинності займає окреме місце в Старому Завіті. Велика кількість чудес та об’явлень відбулися в час прийняття гостя. Ось декілька цьому прикладів (імена біблійних персонажів чиє життя змінилось в цей спосіб):  Авраам, Лот, Рахиль, Яків, Рут. У семітському світі прийняти гостя означало взяти його під охорону, подбати та забезпечити захист, як для члена власної сім’ї.

Лк 10,39

   Проте Марта не єдина жінка, котру згадано в цьому уривку (Лк 10,38-42). Вірш 10,39 говорить про її сестру Марію. Термін «сестра» (ἀδελφὴ) може мати значення генетичне, тобто рідна сестра, і може вказувати на сестру у вірі, тобто на послідовницю або духовну спорідненість між особами.

   І якщо Марта прийняла (ὑπεδέξατο) в дім Христа та Його учнів, то сестра Марія сіла (παρακαθεσθεῖσα) в ногах (πρὸς τοὺς πόδας) Христа. Цікаво, що дієслово «сіла» (παρακαθεσθεῖσα) використовується в Новому Завіті лише один раз і щодо Марії, котра слухає Господа. Таке сидіння Марії пов’язане з тим, що вона слухає слово (λόγον) - хоча цей термін вжито в однині, проте він вказує на цілу промову Христа.

  

Лк 10,40

   Цей вірш повертає нас до особи Марти, котра продовжує сповнювати закон гостинності. Лука описує, як Марта «клопоталася» (περιεσπᾶτο) усякою послугою. Грецький термін «клопоталася» (περιεσπᾶτο) означає надмірну турботу, таку, що «розбиває» людину, бо надмір старань не дозволяє зосередитися на чомусь одному і зробити його добре. Разом з тим, Лука називає працю Марти «служінням» або «дияконією» (διακονίαν).

  Коли терпеливість Марти вичерпується вона наближається до Господа і говорить з Ним. Термін «наблизилась» або «спинилась» (ἐπιστᾶσα) може мати значення «атакувати», «з’являтися».

  Аналізуючи мову Марти, зауважуємо використання безособової форми, а саме: «чи не думається» «чи не вважається» (οὐ μέλει), і аж тоді звертання до Христа - «тобі». Марта висловлює всю свою тривогу, бо сестра Марія залишила її саму готувати гостину.

   Марта, говорячи про необхідну їй допомогу, використовує особливе дієслово - (συναντιλάβηται). З грецької цей термін перекладаємо: допомога, яка спонукає до певної активності; необхідність долучитися до певної справи або процесу.

 

Лк 10,41

   Христос високо цінує старання та працю Марти, тому повторює її ім’я двічі (Марто, Марто) і описує її діяльність двома дієсловами:

-         μεριμνᾷς «побиваєшся» - термін вказує на сильне переживання, яке пов’язане з тим, що може щось не вдатися або навіть бути небезпечним; водночас термін вказує на піклування;

-         θορυβάζῃ, «клопочешся» - термін вказує на те, що особа створює тривогу та хвилювання, що спричиняє певну незібраність та розсіяність.

Лк 10,42

   Христос підсумовує свою думку, розпочату в Лк 10,41, наступними словами: «є одна потреба» (χρεία) - іменник жін., роду, називний відм.

   Наступною фразою Христос захищає Марію, котра лише спостерігає і не втручається в діалог-суперечку господині-Марти та Господа Христа.

   Христос зауважує, що Марія «вибрала» (ἐξελέξατο) щось краще. Термін «вибрати» часто використовується у Біблії, щоб, наприклад, вказати на Бога, котрий вибирає свій народ (Дії 13,17), або ж на Христа, котрий вибирає своїх учнів (Йо 6,70).

   Те, що вибрала Марія, названо «часткою» (μερίδα) – термін використовується у випадках, коли йдеться не про щось фізичне, а радше абстрактне. Також подібну частку в народі Ізраїля згадано ще у Втор 12,12; 14,27.

   На цьому розмова завершується. Лука не описує банкет в честь приходу Христа. Чи перестала Марта ображатися на Марію? Чи Марія допомогла Марті? Як завершилась суперечка між сестрами?

  

   Далі читаємо два вірші наступної глави, що не пов’язані з Мартою і Марією та гостиною на котрій присутній Христос. Проте ці вірші доповнюють згадані події і стають їх підсумком, що спонукає читача до глибоких роздумів.

  

Лк 11,27-28

   Ці два вірші об’єднує використання жанру «Блаженства», яке у 11,27 стосується матері Христа – Марії. Як би це не звучало дивно, але блаженною проголошується Богородиця, а особливо акцентується її «утроба» (κοιλία) та «груди» (μαστοὶ). Наголошується найінтимніше та водночас те, що дарує життя дитині в перші дев’ять місяців до народження і є поживою в перший період після народження.

   Відповідь Христа у 11,28 дозволяє прирівняти блаженство Марії – Матері Христа – та тих, хто справді слухає слово та його виконує. Грецький термін «справді» (μενοῦν) перекладається: «навпаки», «з іншої сторони», «але». Тобто з однієї сторони блаженною є Богородиця, а з іншої – слухачі та виконавці Слова Божого.

Отже, Христос називає блаженними тих, хто слухає (ἀκούοντες) слово Боже і тих, хто виконує (φυλάσσοντες) його. Останній термін означає: «охороняти, тримати під вартою, підкоритися; зберігати, захищати». Тобто йдеться не про звичайне виконання Слова, але його зберігання, опіку, навіть захист.

    Інтерпретація

Запитання:

Що нас можуть навчити сестри Марта та Марія?

Який зв’язок між слуханням Марії в ногах Христа та тими, що слухають Слово Боже та його виконують (Лк 11,28)?

Актуалізація

   Тема Марії, котра слухає слово Христа, є більш ніж відома. Її приклад для сучасної людини залишається цікавим, але трохи далеким. Адже чи має змогу хтось із нас сісти в ногах Христа і почути важливі слова істини? Відповіді будуть різні.

   Натомість образ Марти має більше спільного з сучасною людиною, котра працює, метушиться, шукає різні способи самореалізації. Сучасний світ не розуміє тих, хто шукає нагоди зупинитись і прислухатись, заглибитись у себе.

   Слухання перестало бути чеснотою. Натомість уміння множити слова стало найвищим мистецтвом. Через старання та працю Марти були нагодовані Христос та Його учні, а метушня та поспіх сучасної людини не приносять жодної поживи.

   Особливою залишається метафора Слова Божого. Людина потребує цього Слова так само, як дитина потребує формування у лоні матері. Це Слово, як лоно, огортає її, допомагає рости і дає сили. Для людини Слово Боже стає поживою, яка має все необхідне для зросту та розвитку.

   Чи засудив Христос Марту? Чи примусив Він Марію працювати? Напевно, що ні. Христос лише наголосив на важливості Слова та його виконанні.

Література:

  1. Louw, J.E. – Nida, E.A., Greek-English Lexicon of the New Testament Based on Semantic Domains, I-II, New York 1989.

       2. Bauer, W. – Danker, F. W. – Arndt, W. – Gingrich, F.W., A Greek-English Lexicon of the New Testament and other early Christian literature, Chicago 2000.

19 Неділя (Лк 6,31-36)

Лука 6,31-36

  

         Контекст 

Уривок Луки 6,20-23 говорить про Блаженства, Лк 6,24-26 розкриває зміст виразу "Горе Вам", а Лк 6,27-37 закликає любити ворогів. У наступному уривку (Лк 6,37-42) Христос навчає не судити і не осуджувати. Тому даний уривок (Лк 6,31-36) з точки зору ідей та структури поділений досить невдало. І для кращого його розуміння обов'язково необхідно вникати в контекст, чітко його осмислити.

   Термінологія

   

Лк 6,31

На перший погляд цей вірш - це логічний приклад життя людини, як рівної серед рівних. Ніби й нема нічого незрозумілого в цьому заклику, якби не наступний вірш, який розкриває нові дані.

Лк 6,32

У цьому вірші автор говорить про любов  до інших: "якщо любите" (ἀγαπᾶτε - теперішн. час., друга особа множини) тих, хто вас любить, яка цінність такої любові? І термін, що вводить автор - це "заслуга" або "ласка" (χάρις – іменник жін. роду, однина), що означає "показати доброту; проявити милість; милосердя; благодать". 

Тобто, яка в такій любові особливість чи "благодать"? Термін (χάρις) взято з греко-римської етики, відповідно до котрої на прихильність потрібно відповідати прихильністю.

Тому Євангелист порівнює тих, хто відповідає любов'ю на любов до грішників (ἁμαρτωλοὶ), котрі чинять так само. Але не одразу пояснює чому ж вони грішники, а тим паче якими мають бути праведники.

Лк 6,33

Грецька мова за допомогою двох слів "добро чинять" (ἀγαθοποιῆτε) пояснює цілу фразу: яка є ваша "заслуга" (χάρις) у тому "коли чините добро тим, що вам чинять добро". І, розвиваючи свою думку, Євангелист запитує читача: якою ж є його заслуга, коли чинить добро за добрі вчинки?

Лк 6,34

Наступне запитання немовби продовжує думку, розпочату в Лк 6,32. Воно стосується терміну "позичаєте" (δανίσητε) і автор має на увазі позичання грошей. Адже у випадку боргування коштів потрібно повернути позичену суму, а часом і доплатити відсотки. Проте для Євангелиста така поведінка є гідною будь-якого грішника.

Лк 6,35-36

Як нам ставитися до ближніх, щоб не бути названими грішниками?

Відповідь євангелиста Луки є наступною: 

- любити ворогів та добро їм чинити;

- позичати, не чекаючи назад нічого.

І лише тоді:

- велика буде нагорода: будете Всевишнього синами,

бо

 - будете милосердні, як Отець милосердний.

Наступні дві ознаки Отця є особливими.

Лк 6,35

Отець - "благий для злих та невдячних".

Термін "благий" або "добрий" (χρηστός) – означає:

-         добрий щодо вартості, добрий з точки зору моральної;

-         також те, що не викликає дискомфорту і стосується відносно високого рівня якості.

Благим є Отець до нещасних і безбожних (ἀχαρίστους καὶ πονηρούς):

-         перший термін (ἀχαρίστους) означає "нещасний, неприємний", а також "невдячний". І цей термін (ἀχαρίστους) є повною протилежністю до Євхаристія, до поняття вдячності, до євр. поняття хесед (милосердя, доброта);

-         наступний термін (πονηρούς) означає "морально корумпований, злий; аморальний; безбожний" і навіть більше, бо йдеться про "людину зловмисника".

І до всіх цих людей Отець Небесний залишаться милосердний.

   

Лк 6,36

Отець - "милосердний".

Євангелист Лука використовує термін "милосердний" (οἰκτίρμονες), говорячи про Отця. Цей термін означає "проявляти милосердя чи співчуття".

У грецькій мові термін (oiktos) означав "співчуття", яке "під час горя може розглядатися, як ознака слабкості; співчуття можна очікувати навіть від божества". 

І це не лише характеристика Отця! Він закликає нас бути милосердними. Ба більше, не просто закликає, а наказує, використовуючи імператив: "будьте", а радше "станьте" (Γίνεσθε) милосердні.

Інтерпретація

Запитання:

Людина, котра живе на землі, досягне таких висот?

Хіба можливо стати таким, як Отець небесний?

Актуалізація

Читаючи уривок Лк 6,27, розуміємо, що заклик «бути милосердним, як Отець» стає не філософським чи пафосним слоганом, а радше реальністю, яку потрібно визнати і шукати шляхи до її реалізації.

Задумаймось, як це бути синами Всевишнього (υἱοὶ ὑψίστου)? Якщо залишити цей заклик на рівні метафори, тоді він звучить дуже красиво. А коли подивитися на нього, як на мету і своєрідний напрям життя, то перед нами вимальовується непроста дорога. 

  

Цікаво, що між Лк 6,31 та Лк 6,35 є величезна прірва. Адже дуже просто поступати з людьми так, як чинять вони з нами. Натомість, уривок 6,35 пропонує зовсім іншу систему цінностей, а саме: діяти собі на шкоду та часом проти власної безпеки; любити ворогів, позичати і не чекати повернення коштів. На це здатні лише дуже відважні або безумці.

Отже, можемо жити природньою етикою: тобто як мені, так і я іншим. Або ж євангельською: поступати не так, як поступають зі мною, а краще.

Кожен з нас може допомогти ближньому у скрутній хвилині, позичивши кошти. Згідно Лк 6,34, так роблять всі, навіть грішники. Натомість тим, хто читає чи чує Євангеліє, Лука пропонує вийти поза кордони звичайних стосунків і не чекати, що повернуть те, що ваше по закону.

Здавалося б, що ці високі заклики мають спільного з реальним життям? Тим важким життям, в якому виживає найсильніший, де потрібно вміти "пробитися" та "домовитися". Це життя не любить слабких та не прощає тим, хто шукає справедливості.

Усі ці виклики хвилювали перших апостолів, дослідників активного розвитку християнства, а також продовжують вимагати відповідей у сучасної людини.

І від обраної нами відповіді залежить те, чого будемо прагнути і що будемо будувати тут на землі.

  

Література:

1.   Louw, J.E. – Nida, E.A., Greek-English Lexicon of the New Testament Based on Semantic Domains, I-II, New York 1989.

2.     Bauer, W. – Danker, F. W. – Arndt, W. – Gingrich, F.W., A Greek-English Lexicon of the New Testament and other early Christian literature, Chicago 2000.

3. John Nolland, Word Biblical Commentary: Luke 1:1-9:20, Word Biblical Commentary vol. 35A, Dallas: Word, Incorporated, 2002