Богородичні празники (Лк 10,38-42; 11,27-28)

Лука 10,38-42; 11,27-28

         Контекст 

В уривку Луки (10,30-37) Христос, відповідаючи на запитання одного законника про те, хто є його «ближній», розповідає притчу про доброго самарянина. В основі притчі – подорож двох людей: юдея та самарянина. І наче у продовження теми подорожі у Лк 10,38-42 Христос з учнями приходять до сестер Марти та Марії. З невідомих причин текст не згадує про брата Лазаря (Йо 12,1-2).

   Термінологія

   Лк 10,38

  У цьому вірші автор наголошує: Христос йшов не сам, а з учнями. І дослівно: Христос ввійшов (εἰσῆλθεν) у село, тобто він ініціатор того, щоби зайти в «одне» (τινά) село (κώμην). Мабуть, це було невелике поселення (напевно Витанія), але його назву в тексті не згадано. Лука говорить про одне село (κώμην τινά) і виокремлює лише одну жінку (γυνὴ δέ τις) на ім’я Марта.

   Тема гостинності займає окреме місце в Старому Завіті. Велика кількість чудес та об’явлень відбулися в час прийняття гостя. Ось декілька цьому прикладів (імена біблійних персонажів чиє життя змінилось в цей спосіб):  Авраам, Лот, Рахиль, Яків, Рут. У семітському світі прийняти гостя означало взяти його під охорону, подбати та забезпечити захист, як для члена власної сім’ї.

Лк 10,39

   Проте Марта не єдина жінка, котру згадано в цьому уривку (Лк 10,38-42). Вірш 10,39 говорить про її сестру Марію. Термін «сестра» (ἀδελφὴ) може мати значення генетичне, тобто рідна сестра, і може вказувати на сестру у вірі, тобто на послідовницю або духовну спорідненість між особами.

   І якщо Марта прийняла (ὑπεδέξατο) в дім Христа та Його учнів, то сестра Марія сіла (παρακαθεσθεῖσα) в ногах (πρὸς τοὺς πόδας) Христа. Цікаво, що дієслово «сіла» (παρακαθεσθεῖσα) використовується в Новому Завіті лише один раз і щодо Марії, котра слухає Господа. Таке сидіння Марії пов’язане з тим, що вона слухає слово (λόγον) - хоча цей термін вжито в однині, проте він вказує на цілу промову Христа.

  

Лк 10,40

   Цей вірш повертає нас до особи Марти, котра продовжує сповнювати закон гостинності. Лука описує, як Марта «клопоталася» (περιεσπᾶτο) усякою послугою. Грецький термін «клопоталася» (περιεσπᾶτο) означає надмірну турботу, таку, що «розбиває» людину, бо надмір старань не дозволяє зосередитися на чомусь одному і зробити його добре. Разом з тим, Лука називає працю Марти «служінням» або «дияконією» (διακονίαν).

  Коли терпеливість Марти вичерпується вона наближається до Господа і говорить з Ним. Термін «наблизилась» або «спинилась» (ἐπιστᾶσα) може мати значення «атакувати», «з’являтися».

  Аналізуючи мову Марти, зауважуємо використання безособової форми, а саме: «чи не думається» «чи не вважається» (οὐ μέλει), і аж тоді звертання до Христа - «тобі». Марта висловлює всю свою тривогу, бо сестра Марія залишила її саму готувати гостину.

   Марта, говорячи про необхідну їй допомогу, використовує особливе дієслово - (συναντιλάβηται). З грецької цей термін перекладаємо: допомога, яка спонукає до певної активності; необхідність долучитися до певної справи або процесу.

 

Лк 10,41

   Христос високо цінує старання та працю Марти, тому повторює її ім’я двічі (Марто, Марто) і описує її діяльність двома дієсловами:

-         μεριμνᾷς «побиваєшся» - термін вказує на сильне переживання, яке пов’язане з тим, що може щось не вдатися або навіть бути небезпечним; водночас термін вказує на піклування;

-         θορυβάζῃ, «клопочешся» - термін вказує на те, що особа створює тривогу та хвилювання, що спричиняє певну незібраність та розсіяність.

Лк 10,42

   Христос підсумовує свою думку, розпочату в Лк 10,41, наступними словами: «є одна потреба» (χρεία) - іменник жін., роду, називний відм.

   Наступною фразою Христос захищає Марію, котра лише спостерігає і не втручається в діалог-суперечку господині-Марти та Господа Христа.

   Христос зауважує, що Марія «вибрала» (ἐξελέξατο) щось краще. Термін «вибрати» часто використовується у Біблії, щоб, наприклад, вказати на Бога, котрий вибирає свій народ (Дії 13,17), або ж на Христа, котрий вибирає своїх учнів (Йо 6,70).

   Те, що вибрала Марія, названо «часткою» (μερίδα) – термін використовується у випадках, коли йдеться не про щось фізичне, а радше абстрактне. Також подібну частку в народі Ізраїля згадано ще у Втор 12,12; 14,27.

   На цьому розмова завершується. Лука не описує банкет в честь приходу Христа. Чи перестала Марта ображатися на Марію? Чи Марія допомогла Марті? Як завершилась суперечка між сестрами?

  

   Далі читаємо два вірші наступної глави, що не пов’язані з Мартою і Марією та гостиною на котрій присутній Христос. Проте ці вірші доповнюють згадані події і стають їх підсумком, що спонукає читача до глибоких роздумів.

  

Лк 11,27-28

   Ці два вірші об’єднує використання жанру «Блаженства», яке у 11,27 стосується матері Христа – Марії. Як би це не звучало дивно, але блаженною проголошується Богородиця, а особливо акцентується її «утроба» (κοιλία) та «груди» (μαστοὶ). Наголошується найінтимніше та водночас те, що дарує життя дитині в перші дев’ять місяців до народження і є поживою в перший період після народження.

   Відповідь Христа у 11,28 дозволяє прирівняти блаженство Марії – Матері Христа – та тих, хто справді слухає слово та його виконує. Грецький термін «справді» (μενοῦν) перекладається: «навпаки», «з іншої сторони», «але». Тобто з однієї сторони блаженною є Богородиця, а з іншої – слухачі та виконавці Слова Божого.

Отже, Христос називає блаженними тих, хто слухає (ἀκούοντες) слово Боже і тих, хто виконує (φυλάσσοντες) його. Останній термін означає: «охороняти, тримати під вартою, підкоритися; зберігати, захищати». Тобто йдеться не про звичайне виконання Слова, але його зберігання, опіку, навіть захист.

    Інтерпретація

Запитання:

Що нас можуть навчити сестри Марта та Марія?

Який зв’язок між слуханням Марії в ногах Христа та тими, що слухають Слово Боже та його виконують (Лк 11,28)?

Актуалізація

   Тема Марії, котра слухає слово Христа, є більш ніж відома. Її приклад для сучасної людини залишається цікавим, але трохи далеким. Адже чи має змогу хтось із нас сісти в ногах Христа і почути важливі слова істини? Відповіді будуть різні.

   Натомість образ Марти має більше спільного з сучасною людиною, котра працює, метушиться, шукає різні способи самореалізації. Сучасний світ не розуміє тих, хто шукає нагоди зупинитись і прислухатись, заглибитись у себе.

   Слухання перестало бути чеснотою. Натомість уміння множити слова стало найвищим мистецтвом. Через старання та працю Марти були нагодовані Христос та Його учні, а метушня та поспіх сучасної людини не приносять жодної поживи.

   Особливою залишається метафора Слова Божого. Людина потребує цього Слова так само, як дитина потребує формування у лоні матері. Це Слово, як лоно, огортає її, допомагає рости і дає сили. Для людини Слово Боже стає поживою, яка має все необхідне для зросту та розвитку.

   Чи засудив Христос Марту? Чи примусив Він Марію працювати? Напевно, що ні. Христос лише наголосив на важливості Слова та його виконанні.

Література:

  1. Louw, J.E. – Nida, E.A., Greek-English Lexicon of the New Testament Based on Semantic Domains, I-II, New York 1989.

       2. Bauer, W. – Danker, F. W. – Arndt, W. – Gingrich, F.W., A Greek-English Lexicon of the New Testament and other early Christian literature, Chicago 2000.