19 Неділя (Лк 6,31-36)

Лука 6,31-36

  

         Контекст 

Уривок Луки 6,20-23 говорить про Блаженства, Лк 6,24-26 розкриває зміст виразу "Горе Вам", а Лк 6,27-37 закликає любити ворогів. У наступному уривку (Лк 6,37-42) Христос навчає не судити і не осуджувати. Тому даний уривок (Лк 6,31-36) з точки зору ідей та структури поділений досить невдало. І для кращого його розуміння обов'язково необхідно вникати в контекст, чітко його осмислити.

   Термінологія

   

Лк 6,31

На перший погляд цей вірш - це логічний приклад життя людини, як рівної серед рівних. Ніби й нема нічого незрозумілого в цьому заклику, якби не наступний вірш, який розкриває нові дані.

Лк 6,32

У цьому вірші автор говорить про любов  до інших: "якщо любите" (ἀγαπᾶτε - теперішн. час., друга особа множини) тих, хто вас любить, яка цінність такої любові? І термін, що вводить автор - це "заслуга" або "ласка" (χάρις – іменник жін. роду, однина), що означає "показати доброту; проявити милість; милосердя; благодать". 

Тобто, яка в такій любові особливість чи "благодать"? Термін (χάρις) взято з греко-римської етики, відповідно до котрої на прихильність потрібно відповідати прихильністю.

Тому Євангелист порівнює тих, хто відповідає любов'ю на любов до грішників (ἁμαρτωλοὶ), котрі чинять так само. Але не одразу пояснює чому ж вони грішники, а тим паче якими мають бути праведники.

Лк 6,33

Грецька мова за допомогою двох слів "добро чинять" (ἀγαθοποιῆτε) пояснює цілу фразу: яка є ваша "заслуга" (χάρις) у тому "коли чините добро тим, що вам чинять добро". І, розвиваючи свою думку, Євангелист запитує читача: якою ж є його заслуга, коли чинить добро за добрі вчинки?

Лк 6,34

Наступне запитання немовби продовжує думку, розпочату в Лк 6,32. Воно стосується терміну "позичаєте" (δανίσητε) і автор має на увазі позичання грошей. Адже у випадку боргування коштів потрібно повернути позичену суму, а часом і доплатити відсотки. Проте для Євангелиста така поведінка є гідною будь-якого грішника.

Лк 6,35-36

Як нам ставитися до ближніх, щоб не бути названими грішниками?

Відповідь євангелиста Луки є наступною: 

- любити ворогів та добро їм чинити;

- позичати, не чекаючи назад нічого.

І лише тоді:

- велика буде нагорода: будете Всевишнього синами,

бо

 - будете милосердні, як Отець милосердний.

Наступні дві ознаки Отця є особливими.

Лк 6,35

Отець - "благий для злих та невдячних".

Термін "благий" або "добрий" (χρηστός) – означає:

-         добрий щодо вартості, добрий з точки зору моральної;

-         також те, що не викликає дискомфорту і стосується відносно високого рівня якості.

Благим є Отець до нещасних і безбожних (ἀχαρίστους καὶ πονηρούς):

-         перший термін (ἀχαρίστους) означає "нещасний, неприємний", а також "невдячний". І цей термін (ἀχαρίστους) є повною протилежністю до Євхаристія, до поняття вдячності, до євр. поняття хесед (милосердя, доброта);

-         наступний термін (πονηρούς) означає "морально корумпований, злий; аморальний; безбожний" і навіть більше, бо йдеться про "людину зловмисника".

І до всіх цих людей Отець Небесний залишаться милосердний.

   

Лк 6,36

Отець - "милосердний".

Євангелист Лука використовує термін "милосердний" (οἰκτίρμονες), говорячи про Отця. Цей термін означає "проявляти милосердя чи співчуття".

У грецькій мові термін (oiktos) означав "співчуття", яке "під час горя може розглядатися, як ознака слабкості; співчуття можна очікувати навіть від божества". 

І це не лише характеристика Отця! Він закликає нас бути милосердними. Ба більше, не просто закликає, а наказує, використовуючи імператив: "будьте", а радше "станьте" (Γίνεσθε) милосердні.

Інтерпретація

Запитання:

Людина, котра живе на землі, досягне таких висот?

Хіба можливо стати таким, як Отець небесний?

Актуалізація

Читаючи уривок Лк 6,27, розуміємо, що заклик «бути милосердним, як Отець» стає не філософським чи пафосним слоганом, а радше реальністю, яку потрібно визнати і шукати шляхи до її реалізації.

Задумаймось, як це бути синами Всевишнього (υἱοὶ ὑψίστου)? Якщо залишити цей заклик на рівні метафори, тоді він звучить дуже красиво. А коли подивитися на нього, як на мету і своєрідний напрям життя, то перед нами вимальовується непроста дорога. 

  

Цікаво, що між Лк 6,31 та Лк 6,35 є величезна прірва. Адже дуже просто поступати з людьми так, як чинять вони з нами. Натомість, уривок 6,35 пропонує зовсім іншу систему цінностей, а саме: діяти собі на шкоду та часом проти власної безпеки; любити ворогів, позичати і не чекати повернення коштів. На це здатні лише дуже відважні або безумці.

Отже, можемо жити природньою етикою: тобто як мені, так і я іншим. Або ж євангельською: поступати не так, як поступають зі мною, а краще.

Кожен з нас може допомогти ближньому у скрутній хвилині, позичивши кошти. Згідно Лк 6,34, так роблять всі, навіть грішники. Натомість тим, хто читає чи чує Євангеліє, Лука пропонує вийти поза кордони звичайних стосунків і не чекати, що повернуть те, що ваше по закону.

Здавалося б, що ці високі заклики мають спільного з реальним життям? Тим важким життям, в якому виживає найсильніший, де потрібно вміти "пробитися" та "домовитися". Це життя не любить слабких та не прощає тим, хто шукає справедливості.

Усі ці виклики хвилювали перших апостолів, дослідників активного розвитку християнства, а також продовжують вимагати відповідей у сучасної людини.

І від обраної нами відповіді залежить те, чого будемо прагнути і що будемо будувати тут на землі.

  

Література:

1.   Louw, J.E. – Nida, E.A., Greek-English Lexicon of the New Testament Based on Semantic Domains, I-II, New York 1989.

2.     Bauer, W. – Danker, F. W. – Arndt, W. – Gingrich, F.W., A Greek-English Lexicon of the New Testament and other early Christian literature, Chicago 2000.

3. John Nolland, Word Biblical Commentary: Luke 1:1-9:20, Word Biblical Commentary vol. 35A, Dallas: Word, Incorporated, 2002