Термін (βαπτίζω)
Перш ніж перейти до аналізу текстів,
що описують Хрещення Ісуса Христа необхідно звернути увагу на грецький термін баптідзо. Цим терміном позначають
занурення у воду; у Новому Завіті термін використовується у релігійному та
символічному значенні[1].
Водночас термін позначав і очищення з гріхів, наприклад, коли йдеться про хрещення,
котре виконував Іван Хреститель. Також, коли говоримо про хрещення важливо
пам’ятати типологічну інтерпретацію події переходу через Червоне море (1Кор
10,2), «всі наші батьки були під хмарою, що всі перейшли через море, що всі
хрестились у Мойсея, у хмарі та в морі». Окрім цього Христос «хрещенням»
називає мучеництво (Мр 10,38).
Кожен євангельський текст описуючи
хрещення Христове ставить власні наголоси. Для окремого євангелиста цей жест
буде підкреслювати певну особливість. Три синоптичні євангелія: Матвій, Марко
та Лука описують Хрещення у тій самій послідовності: з’являється Іван
Хреститель, котрий проповідує, навчає народ та їх хрестить; до Івана приходить
Ісус, котрого він хрестить; під час хрещення з’являється Святий Дух у вигляді
голуба. І після Хрещеня Ісус Христос йде у пустиню, де буде постити і на
завершення буде спокушуваний дияволом.
І єдиний Євангелист Йоан описує
зустріч Івана Хрестителя та Ісуса «по той бік Йордану, де Йоан хрестив», проте
не говорить нічого про факт Хрещення Ісуса Христа. Також про Святого Духа
згадує як про видіння і знак того, що перед ним Син Божий.
Факт Хрещення Христа від Івана Хрестителя
для первісної Церкви був «каменем спотикання», адже якщо Христос був без гріха,
тоді навіщо йому хреститися? І якщо Він охрестився, тоді яка була причина?
Деякі біблісти-дослідники[2]
твердять, що присутність такого уривку, що ставить багато запитань і заставляє
сумніватися є аргументом, що це справді відбулося і що Христос справді
охрестився у Йордані.
Лк 3,21-22
У випадку Луки, розповідь про
Хрещення Христа є включена у опис діяльності Івана Хрестителя (Лк 3,1-22). Опис
Хрещення Ісуса у євангелиста Луки є досить короткий – два вірші, на відміну від
Марка, в котрого ця подія є позначена особливою урочистістю (Мр 1,9-13). Розповідь
про Хрещення у євангелиста Луки має апокаліптичний характер, тобто вказує на
сповнення обіцянок та на прихід обіцяного Месії, котрий проголосить Царство Боже.
Натомість, євангелист Марко описує видіння (1,10). Для євангелиста Луки
присутність Святого Духа є основним показником близькості останніх часів.
Розпочинається все з Благовіщення (1,35), коли ангел проголошує, що «Дух Святий
зійде на тебе». І тепер Дух Святий сходить на Христа, котрий розпочинає свою
місію серед народу.
Окрім цього, Лука робить наголос
на молитві Христа (3,21) і на голосі, що лунає з неба, котрий підтверджує
синівство Христа. У даному випадку Лука бере за основу Псалом 2,7 та Ісая 42,1.
Псалом 2 говорить нам про інтронізацію нового царя та описує богослов’я
«царства». Таким чином Лука описуючи Христа вказує, що Він є Син Божий. Таким
чином Хрещення Христа є не позначене покаянням та змиванням гріхів, котрих Він
як Син Божий не має. Натомість перед нами інтронізація Месії, котрий приходить
царювати, а водночас отримує пророче покликання. Цей голос, що лунає до Христа
промовляв у різний спосіб до пророків Старого Завіту і відсилав їх промовляти
до народів.
Звертання до Христа, «мій Син
любий» вказує на те, що Він є улюблений, люблений. І ця любов Отця Небесного до
свого Сина не є егоїстичною чи закритою виключно до особи Сина, що прийшов на
Йордан. Навпаки, вона направлена на те, щоби у ці стосунки Отця та Сина
включити всю спільноту, всю Церкву. І про це Христос говорить чітко у Лк
10,21-22, тобто кожен християнин покликаний до синівства і до того, щоби бути
названий – улюблений та неповторний.
Окрім цього подія Хрещення є
своєрідною точкою відліку. Так як Хрещення розпочинає етап проповіді Христа,
так само подія Преображення Христа вводить у страждання та смерть. Ісус наблизившись
до Єрусалиму говорить знову про Хрещення, але цього разу вже йтиметься про його
смерть (12,50).
Хрещення Христа в Йордані означає
завершення попереднього етапу життя – скритого та початок нового – відкритого
та позначеного проповіддю Царства Божого. Водночас Хрещення вказує на початок
шляху, завершення котрого буде Хрещення у Розпятті за людський рід. Тому з
Хрещенням розпочинається місія Христа, котра зображає Бога, що виходить з
пропозицією, а людина її має можливість прийняти. У випадку Благовіщення цей
момент свободи вибору є чітко присутній у відповіді Марії. І Господь входить в
історію людства постійно, проте конкретна особа має бути готова відповісти
позитивно на Його заклик[3].
Таким чином, Хрещення Христа в
Йордані для християнина є запрошенням до діалогу з Богом-Отцем, котрий називає
кожного: Ти є Син мій улюблений, а водночас і до подорожі з Сином Божим, котра
має свою кульмінацію на Хресті, а вирішення у Воскресінні. І для особи згадати
про власне хрещення і обновитися через покаяння стає нагодою чути вічний Божий
голос, котрий постійно промовляє.
[1] «βαπτίζω», Friberg, B. – Friberg, T. – Miller, N.F., Analytical Lexicon of the Greek
New Testament, Grand Rapids 2000.
[2] J.P. Meier, Un
ebreo marginale. Ripensare il Gesù
storico, Vol 2, Queriniana, 2002, 124-126.
