Матей 21,33-42
Контекст
21-ий розділ
Термінологія
Мт 21,33
Христос представляє головного персонажа притчі - господаря (οἰκοδεσπότης - це фактично господар дому, тобто той, хто володіє та управляє домашнім господарством, у тому числі сім'єю, слугами та рабами).
Довгу працю господаря описано одним реченням:
- насадив виноградник
- обвів огорожею
- видовбав чавило
- вибудував башту
- дав в оренду виноградарям
- і відійшов.
Господар, приготувавши виноградник, передав все робітникам, щоб ті працювали і приносили йому прибуток.
Мт 21,34
Коли наблизився час (ἤγγισεν ὁ καιρὸς - йдеться про конкретний період часу, або наперед визначений час; також час певних підсумків) господар відсилає слуг до виноградарів, щоб отримати плоди, які йому належать.
Мт 21,35
До цього моменту сценарій розвивався у звичний спосіб. Подібні розповіді зустрічаємо й у пророків Ісаї (5,1-7) та Єремії (12,10-13). Пророки Старого Завіту також розповідають подібну історію, в якій очікування плоду різко відрізняється від отриманого результату.
Дії найманих робітників є абсолютно несправедливими і навіть злочинними. Ось що вони роблять зі слугами:
- схопивши слуг (λαβόντες - брати силою)
- побили (ἔδειραν)
- вбили (ἀπέκτειναν - заподіяти людині смерть, як правило, насильницькими засобами з наміром або без наміру, з юридичним обґрунтуванням або без нього)
- укаменували (ἐλιθοβόλησαν).
Мт 21,36
Наступний крок господаря виноградника є досить дивним. Він знає своїх найманих робітників та вже переконався у їхньому злочинному намірі, але не полишає надії вирішити все мирним способом.
Він відсилає ще більше слуг, проте їх чекає та ж сама доля - тобто вони були вбиті.
Мт 21,37
Милосердя господаря в цьому вірші переходить усі межі, бо він відсилає свого сина. Він надіється, що вони "матимуть пошану" (ἐντραπήσονται - викликати в людини сором; виявити повагу до людини, визнавати її особливий статус) до сина господаря.
Мт 21,38
Чому виноградарі міркують таким дивним чином, вважаючи, що вбивши спадкоємця виноградник залишиться їм. Адже спадщина належить господарю і залишить він її рідним, а в гіршому випадку - своєму найвірнішому слузі. Але не найманим робітникам, які після одного сезону винозбору вирішили, що вони спадкоємці.
Термін "спадщина" (κληρονομίαν) розуміємо, як майно; щось обіцяне або дане Богом для свого народу, Боже благословення; частка.
Мт 21,39
Робітники взяли сина і "вивели геть". Грецький текст говорить (ἐξέβαλον - викинути з площі або об'єкта) викинути геть з виноградника.
Мт 21,40
Христос завершує власну розповідь риторичним запитанням. Воно має на меті підвести слухачів до висновків таким чином, щоб вони самостійно зрозуміли притчу. Запитання поставлене в стилі пророків, котрі через притчі допомагали слухачам зрозуміти власні помилки.
Мт 21,41
І власне слухачі, котрі були з Христом у Храмі, дають відповідь: "лютих люто вигубить" (з грецької (κακοὺς κακῶς ἀπολέσει) - злих зло знищить; прислівник).
А виноградник буде переданий тим, хто зуміє вчасно приносити плоди.
Мт 21,42
Завершальний стих є цікавим, бо на перший погляд не стосується притчі та теми цього уривку.
Христос цитує Пс 118,22-23.
Тема каміння у Старому завіті є більш ніж цікава. Каміння використовували для жертовника та з метою позначити важливі місця Божого об'явлення (Буття 28,18).
Також Ісая цікаво описує камінь (8,13-14). Але наріжний камінь, який закладає Господь, є особливим (28,16-17), бо він є мірилом справедливості. І слова Христа, якими Він говорить про себе, як про "наріжний камінь", стають зрозумілими в контексті старозавітних текстів. Пізніше тема каменя буде розкрита в розмові про Церкву та її основу.
Інтерпретація
Яким чином цей текст стосується кожного з нас?
Як сучасній людині, котра не веде господарство, пояснити працю у винограднику та сподівання господаря на плоди, які приносять дохід?
Інша інтерпретація - персоналістична, яку кожен може і зобов'язаний використати щодо власної особи та спільноти.
Коли ми перестаємо бути добрими працівниками? Що стається з людиною, котра бажає замінити собою Творця?
Також текст можемо інтерпретувати у есхатологічному ключі. Спільнота, народ, країна будуть суджені крізь призму виконання обов'язків у власному "винограднику", за чесність, справедливість та милосердя щодо інших. І якщо вони не справлятимуться зі своїми обов'язками, то прийдуть інші робітники, котрі будуть вчасно приносити плоди.
І на завершення, інтерпретація, яку не потрібно застосовувати, але яку часто чуємо - це заміщення Ізраїля новим християнським виноградником. Найперше, в притчі, що її розповів Христос, цього не має. Пророки говорили про народ, як про виноградник, який не справився зі своїм завданням і почав приносити недобрі, гіркі плоди. Тому один із методів Божої педагогіки - пересадити його, перенести в неволю (Вавилонську).
Натомість Христос говорить про вину найманих робітників, які мали б доглядати виноградник-народ і дбати про нього, а не використовувати лише для себе. Тому вина покладена на старших, на провідників народу, котрі не здатні добре піклуватися про виноградник.
Тому жодної заміни чи відкинення Ізраїля у цій притчі не знаходимо.
Залишаються запитання:
Що я за робітник?
Як виконую своє завдання?
Добре, якісно і чесно чи все ж безвідповідально та байдуже?
Ці запитання стосуються як домашніх обов'язків, так і обов'язків на роботі, а також і власного духовного життя.
Чи впорядкований мій "внутрішній виноградник"? Чи приносить він плоди?
Христос представляє головного персонажа притчі - господаря (οἰκοδεσπότης - це фактично господар дому, тобто той, хто володіє та управляє домашнім господарством, у тому числі сім'єю, слугами та рабами).
Довгу працю господаря описано одним реченням:
- насадив виноградник
- обвів огорожею
- видовбав чавило
- вибудував башту
- дав в оренду виноградарям
- і відійшов.
Господар, приготувавши виноградник, передав все робітникам, щоб ті працювали і приносили йому прибуток.
Мт 21,34
Коли наблизився час (ἤγγισεν ὁ καιρὸς - йдеться про конкретний період часу, або наперед визначений час; також час певних підсумків) господар відсилає слуг до виноградарів, щоб отримати плоди, які йому належать.
Мт 21,35
До цього моменту сценарій розвивався у звичний спосіб. Подібні розповіді зустрічаємо й у пророків Ісаї (5,1-7) та Єремії (12,10-13). Пророки Старого Завіту також розповідають подібну історію, в якій очікування плоду різко відрізняється від отриманого результату.
Дії найманих робітників є абсолютно несправедливими і навіть злочинними. Ось що вони роблять зі слугами:
- схопивши слуг (λαβόντες - брати силою)
- побили (ἔδειραν)
- вбили (ἀπέκτειναν - заподіяти людині смерть, як правило, насильницькими засобами з наміром або без наміру, з юридичним обґрунтуванням або без нього)
- укаменували (ἐλιθοβόλησαν).
Мт 21,36
Наступний крок господаря виноградника є досить дивним. Він знає своїх найманих робітників та вже переконався у їхньому злочинному намірі, але не полишає надії вирішити все мирним способом.
Він відсилає ще більше слуг, проте їх чекає та ж сама доля - тобто вони були вбиті.
Мт 21,37
Милосердя господаря в цьому вірші переходить усі межі, бо він відсилає свого сина. Він надіється, що вони "матимуть пошану" (ἐντραπήσονται - викликати в людини сором; виявити повагу до людини, визнавати її особливий статус) до сина господаря.
Мт 21,38
Чому виноградарі міркують таким дивним чином, вважаючи, що вбивши спадкоємця виноградник залишиться їм. Адже спадщина належить господарю і залишить він її рідним, а в гіршому випадку - своєму найвірнішому слузі. Але не найманим робітникам, які після одного сезону винозбору вирішили, що вони спадкоємці.
Термін "спадщина" (κληρονομίαν) розуміємо, як майно; щось обіцяне або дане Богом для свого народу, Боже благословення; частка.
Мт 21,39
Робітники взяли сина і "вивели геть". Грецький текст говорить (ἐξέβαλον - викинути з площі або об'єкта) викинути геть з виноградника.
Мт 21,40
Христос завершує власну розповідь риторичним запитанням. Воно має на меті підвести слухачів до висновків таким чином, щоб вони самостійно зрозуміли притчу. Запитання поставлене в стилі пророків, котрі через притчі допомагали слухачам зрозуміти власні помилки.
Мт 21,41
І власне слухачі, котрі були з Христом у Храмі, дають відповідь: "лютих люто вигубить" (з грецької (κακοὺς κακῶς ἀπολέσει) - злих зло знищить; прислівник).
А виноградник буде переданий тим, хто зуміє вчасно приносити плоди.
Мт 21,42
Завершальний стих є цікавим, бо на перший погляд не стосується притчі та теми цього уривку.
Христос цитує Пс 118,22-23.
Тема каміння у Старому завіті є більш ніж цікава. Каміння використовували для жертовника та з метою позначити важливі місця Божого об'явлення (Буття 28,18).
Також Ісая цікаво описує камінь (8,13-14). Але наріжний камінь, який закладає Господь, є особливим (28,16-17), бо він є мірилом справедливості. І слова Христа, якими Він говорить про себе, як про "наріжний камінь", стають зрозумілими в контексті старозавітних текстів. Пізніше тема каменя буде розкрита в розмові про Церкву та її основу.
Інтерпретація
Запитання:
Яким чином цей текст стосується кожного з нас?
Як сучасній людині, котра не веде господарство, пояснити працю у винограднику та сподівання господаря на плоди, які приносять дохід?
Актуалізація:
Уривок Мт 21,33-42 можемо трактувати у месіанському ключі - тобто так, як його розуміє Христос: Він є Сином, котрого посилає Господар і котрого злі наймані робітники виведуть поза виноградник (тобто Єрусалим), і там вб'ють. Перед ним вже приходили слуги-пророки, котрі намагалися достукатися до серця народу, але були вигнані, каменовані та вбиті. Проте Христос є тим каменем, який відкинули, але на якому буде поставлений Новий Храм.Інша інтерпретація - персоналістична, яку кожен може і зобов'язаний використати щодо власної особи та спільноти.
Коли ми перестаємо бути добрими працівниками? Що стається з людиною, котра бажає замінити собою Творця?
Також текст можемо інтерпретувати у есхатологічному ключі. Спільнота, народ, країна будуть суджені крізь призму виконання обов'язків у власному "винограднику", за чесність, справедливість та милосердя щодо інших. І якщо вони не справлятимуться зі своїми обов'язками, то прийдуть інші робітники, котрі будуть вчасно приносити плоди.
І на завершення, інтерпретація, яку не потрібно застосовувати, але яку часто чуємо - це заміщення Ізраїля новим християнським виноградником. Найперше, в притчі, що її розповів Христос, цього не має. Пророки говорили про народ, як про виноградник, який не справився зі своїм завданням і почав приносити недобрі, гіркі плоди. Тому один із методів Божої педагогіки - пересадити його, перенести в неволю (Вавилонську).
Натомість Христос говорить про вину найманих робітників, які мали б доглядати виноградник-народ і дбати про нього, а не використовувати лише для себе. Тому вина покладена на старших, на провідників народу, котрі не здатні добре піклуватися про виноградник.
Тому жодної заміни чи відкинення Ізраїля у цій притчі не знаходимо.
Залишаються запитання:
Що я за робітник?
Як виконую своє завдання?
Добре, якісно і чесно чи все ж безвідповідально та байдуже?
Ці запитання стосуються як домашніх обов'язків, так і обов'язків на роботі, а також і власного духовного життя.
Чи впорядкований мій "внутрішній виноградник"? Чи приносить він плоди?
Література:
1. Louw, J.E. – Nida, E.A., Greek-English Lexicon of the New Testament Based on Semantic Domains, I-II, New York 1989.
2. Bauer, W. – Danker, F. W. – Arndt, W. – Gingrich, F.W., A Greek-English Lexicon of the New Testament and other early Christian literature, Chicago 2000.
Немає коментарів:
Дописати коментар